Процес розпаду Росії уже розпочався: чому Заходу не треба цього боятися
Зруйнування замінованої і контрольованої російською армією греблі Каховського водосховища не лише завдало Україні величезної шкоди, забрало життя і майно людей, зробило південь зоною екологічного лиха, створило нові глобальні загрози для всього регіону Причорномор’я, а ще й відверто продемонструвала світу, що Росія є небезпекою глобального масштабу. Треба знайти спосіб цю загрозу подолати.
Імперська Росія є головною проблемою світу, усі її дії є проявом імперської політики реваншизму. Після розпаду СРСР влада Росія не лише не відкинула, а й усіляко підтримувала і розвивала імперські комплекси.І це не проблема лише кремлівського правлячого режиму. Цінностей, наративів, пов’язаних з імперською спадщиною дотримується більшість російського населення та еліт, включно з так званою ліберальною опозицією. Нерідко повторюючи той самий путінський наратив про особливий тип російської демократії, вона нездатна сформулювати бачення перетворення Росії на державу, яка хоча б перестала бути загрозою і агресором щодо своїх країн-сусідів.
Це часто не розуміють або не відчувають на Заході.
Від результату російсько-української війни залежить міжнародний порядок в Європі та усьому світі. Стабільний і довготривалий мир не буде досягнутий, якщо Росія буде авторитарною державою з імперським мисленням у своїх діях. Тому в інтересах сусідів Росії, а також решти Європи підтримати процес деімперіалізації та деколонізації РФ.Лише це прокладе шлях до лібералізації. Народи цієї величезної території повинні позбутися імперської спадщини, яка тяжіє над їхньою політичною культурою, історичними наративами та баченням майбутнього.
Якщо імперська та авторитарна структура в Росії збережеться, все що ми отримаємо в результаті – це призупинення війни. Україна буде озброюватися, а Росія буде готуватися до нового нападу. Компроміси можуть призвести до того, що вже було, коли з реваншу після Першої світової війни виросла Друга світова.
Чого бояться на Заході?Що росіяни не захочуть повторення часів після розпаду СРСР. Що сьогодні немає таких сильних сепаратистських чи незалежницьких рухів, як це було в 1990-х роках і народи етнічних республік не хочуть деколонізації. Не факт, що після розпаду Росії етнічні меншини будуть більш демократичними і співпрацюватимуть із Заходом. Що відбудеться спалах насильства, хаосу, розпочнеться громадянська війна. І це створить нову хвилю російського реваншизму. До того ж, виникає занепокоєння щодо безпеки і майбутнього російського ядерного арсеналу.
Логічні пастки для Заходу. Отже, мовляв, не зачіпаймо імперію, бо її будуть затято боронити. Але залишена у нинішньому вигляді імперія навіть після поразки невдовзі повернеться до своєї колоніальної політики. Тобто Захід остерігається сплаху реваншизму після дезінтеграції Росії, яка у цю саму хвилину вже тривалий час проводить агресивну реваншистську політику. Захід боїться, що Росія зануриться у хаос громадянської війни, отже нехай далі триває її агресія проти України та існує ризик нової агресії проти країн Балтії, Молдови, Польщі? Захід лякає те, що Росія застосує ядерну зброю, тоді коли вона і без того посилює ядерну загрозу, розміщаючи ядерну зброю в Білорусі та вчиняючи нелюдський терористичний акт зі знищенням Каховської ГЕС, що рівносильно застосуванню зброї масового знищення?Ідея деколонізації і розпаду імперії дозволяє краще зрозуміти те, що відбувається в Україні, і це може вплинути на подальші рішення.Важливою є спадщина польських прометеїстів міжвоєнного періоду – адже згодом їх думки були перенесені на Захід дуже впливовими вченими, такими як Річард Пайпс, Оскар Галецький, Влодзімєж Бончковський та Збігнєв Бжезинський. Ідеї перетворилися на доктрину, а вона – на політичні рішення.
У американському аналітичному центрі RAND Corporation вже в середині 1970-х почали вважати, що Радянський Союз розвалиться по національних швах. І з часів адміністрації Картера і далі, позиція полягала в тому, щоб підтримувати і підживлювати націоналізм по всьому СРСР, а також фінансово підтримувати діаспори. На жаль, після цього американські політики вирішили зупинити процес, який вони самі ж роками і стимулювали.
Етнічні рухи в Росії слід підтримувати вже зараз, впроваджуючи продуману стратегію, яка включає, серед іншого, роботу з активістами як на батьківщині, так і в еміграції. Як діячі прометеїзму підтримували незалежницькі ініціативи серед народів тодішнього СРСР, допомагаючи урядам та організаціям в еміграції протистояти комуністам.Переваги сценарію розпаду Росії.У міру того, як Москва заглиблюватиметься всередину себе, її здатність до зовнішньої агресії зменшуватиметься. Як держава, що підпадає під міжнародні санкції і позбавлена своєї ресурсної бази в Сибіру, вона буде серйозно обмежена в своїх можливостях нападати на сусідів. Від Арктики до Чорного моря східний фронт НАТО стане безпечнішим, оскільки Україна, Грузія і Молдова повернуть свої окуповані території і зосередяться на інтеграції в Європейський союз і НАТО без страху перед російською реакцією.
Країни Центральної Азії також відчують більше свободи і зможуть звернутися до Заходу за допомогою в питаннях енергетики, безпеки та економічного співробітництва.
Китай, з іншого боку, матиме слабші позиції для розширення свого впливу, оскільки він більше не зможе співпрацювати з Москвою, а на території Російської Федерації можуть з’явитися нові прозахідні держави, що посилить стабільність у кількох регіонах Європи та Євразії.
Хоча ядерна зброя все ще залишатиметься потенційною загрозою, російські лідери не вчинять національного самогубства, запустивши її проти Заходу. Натомість вони намагатимуться врятувати своє політичне майбутнє та економічні статки – так само, як це робили радянські еліти.
Думка про те, що західні лідери лише допомагають Путіну, коли говорять про занепад Росії є оманливою. Кремль стверджує, що Захід хоче знищити Росію незалежно від його його реальної політики, а заперечення з боку Вашингтона і Брюсселя лише підживлюють кремлівські теорії змови.Потрібно чітко заявити про те, що саме підтримує Захід. Відкрита підтримка демократії, федералізму, громадянських прав і автономії республік і регіонів може допомогти підбадьорити та регіональні еліти та громадян.
Цей процес вже розпочався. Треба визнавати не лише силу російського центру влади, але й суспільних рухів, нинішніх чи потенційних, у Чечні, Якутії, Татарстані, розуміти що там відбувається. Якщо Захід справді серйозно сприймає власні цінності свободи про і демократії – потрібно брати до уваги прагнення людей, які живуть у Росії або у вигнанні і, тим не менше, протистоять цій злочинній імперії.Хоч і не так швидко, як того вимагають виклики, але на Заході періодично ламається черговий психологічний бар’єр. Згадаймо як перед російський повномасштабним вторгненням взагалі існували великі сумніви, чи варто надсилати зброю в Україну. Тепер ЗСУ вже мають сучасні артилерійські ракетні системи, танки, системи протиповітряної та протиракетної оборони, партнери готові надати винищувачі F-16. І скала російської імперії також неодмінно лусне, якщо продовжувати її лупати.
Детальніше прошу читати в моєму новому тексті на Радіо Свобода за лінком 
