В Івано-Франківську відбувся Західноукраїнський форум національних спільнот та корінних народів України «Єдність у розмаїтті: європейський поступ та спільна перемога»
18 серпня в Івано-Франківську відбувся Західноукраїнський форум національних спільнот та корінних народів України «Єдність у розмаїтті: європейський поступ та спільна перемога».
Форум об’єднав представників державної та місцевої влади, національних спільнот і корінних народів, громадських організацій, експертного середовища та міжнародних партнерів.
Я взяв участь у панелі «Реалізація політики на місцевому та регіональному рівнях», де говорив про забезпечення ефективного виконання державної політики та євроінтеграційних зобов’язань України у сфері захисту прав національних меншин та корінних народів.
На моє переконання, сьогодні головне питання вже не в тому, чи має Україна необхідне законодавство. За останні роки ми зробили важливі кроки: ухвалено Закон України «Про національні меншини (спільноти) України», Закон України «Про корінні народи України», затверджено Державну цільову національно-культурну програму «Єдність у розмаїтті» до 2034 року, а також відповідні плани заходів у межах євроінтеграційних зобов’язань України.
Тепер головне питання – як це законодавство працює в конкретній області, місті, селищі чи громаді?
Представнику громади потрібна дуже проста відповідь:
Чи можна вивчати рідну мову?
Чи підтримується культура?
Чи враховані потреби спільноти в місцевих програмах?
Чи є на це кошти?
Чи є відповідальна людина в органі влади?
Чи можуть представники спільноти реально впливати на рішення?
Саме тому я представив ідею комплексного моніторингу імплементації державної етнополітики на національному, регіональному та місцевому рівнях.
Нам потрібен не лише опис ситуації, а аудит, заснований на конкретних даних:
які механізми вже створені; хто відповідає за реалізацію політики; які регіональні та місцеві програми діють; скільки коштів передбачено і скільки реально використано; які результати отримано; наскільки представники національних меншин та корінних народів залучені до ухвалення рішень.Особливо наголосив на необхідності не розчиняти питання корінних народів у загальній етнополітиці. Корінні народи мають окремий правовий статус, а отже, повинні мати й окремі показники реалізації їхніх прав.
Ми маємо бачити, чи враховуються потреби кримських татар, кримських караїмів і кримчаків, чи передбачене фінансування, чи залучаються їхні представницькі органи, чи забезпечується збереження мови, культури та культурної спадщини. І, безумовно, чи враховуються наслідки російської окупації Криму.
Окремо говорив про необхідність створення публічної карти імплементації етнополітики України, яка дозволила б бачити ситуацію в регіонах: де є програми, фінансування, консультативні механізми, мовні та культурні проєкти, а також де існують проблеми і де вже напрацьовані успішні практики.
Також згадав про важливість сучасних цифрових інструментів, зокрема чат-бота «Турбота про ВПО», розробленного Кримськотатарський Ресурсний Центр, який допомагає людям отримувати інформацію про свої права та розуміти, куди звертатися для отримання необхідної послуги. Особливо актуальним це є для внутрішньо переміщених осіб – представників національних меншин та корінних народів.
На завершення запропонував п’ять практичних кроків:
1. Комплексний аудит законодавства та підзаконних актів.
2. Моніторинг інституційної спроможності областей і громад.
3. Аналіз бюджетного забезпечення етнополітики.
4. Запровадження вимірюваних індикаторів ефективності.
5. Створення публічної карти регіональної та місцевої імплементації політики щодо національних меншин і корінних народів.
Для мене «єдність у розмаїтті» – це не ситуація, коли всі однакові.
Це коли різні люди, культури, мови та ідентичності мають рівне право бути собою і водночас бути частиною єдиної української політичної нації.
А європейська інтеграція – це не лише нові закони. Це здатність держави забезпечити їх виконання для конкретної людини – у кожній громаді.
Тому державна етнополітика повинна мати просту формулу:
закон → повноваження → відповідальний → бюджет → індикатор → результат.
Тільки тоді «Єдність у розмаїтті» стане не лише назвою форуму чи державної програми, а щоденною практикою української держави.
Дякую організаторам форуму Громадська Спілка “Рада Національних Спільнот України 2025” та Council of Europe за змістовний діалог і можливість обговорити ці питання разом із представниками влади, національних спільнот, корінних народів та міжнародними партнерами.
У форумі взяли участь Ashot Avanesyan, голова ГС «Рада Національних спільнот України»; Zola Kondur, менеджерка проєктів Ради Європи; Oleksandr Osipov, представник Уповноваженого з рівних прав і свобод прав національних меншин, політичних та релігійних поглядів; Ігор Вернер, заступник голови Державної служби України з етнополітики та свободи совісті; Людмила Сірко, заступниця голови Івано-Франківської облдержадміністрації; Святослав Никорович, заступник міського голови Івано-Франківська, Віталій Вербовий, представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Івано-Франківській області, Криштоф Лукʼянович, представник Генерального консульства Республіки Польща у Львові, Аляксей Францкевіч, голова ГС «Білоруська спільнота України», Володимир Халабузар, голова представництва Ради національних спільнот України в Донецькій та Луганській областях, Сергій Пєтков, доктор юридичних наук, професор, полковник юстиції, Крістіан Шкіряк, представник ГО «Українські Угорці» та інші. Модерувала подію Наталія Богданець-Білоскаленко, завідувачка відділу навчання мов національних меншин та зарубіжної літератури НАПН України, докторка педагогічних наук.